Вхід на сайт 

Увійти Зареєструватися

Вхід до облікового запису

Username
Пароль *
Запам'ятати мене

Створити обліковий запис

Поля помічені зірочкою (*) є обовязковими для заповнення.
Name
Username
Пароль *
Підтвердження паролю *
Електронна адреса *
Підтвердження електронної адреси *

Теґи 

Цитата дня 

Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом. Ліна Костенко

Останні коментарі 

  • GuestPhica 20.10.2018 11:40
    partir en vacances pour faire des rencontres, top site de rencontres 2012, te rencontrer sans te ...

    Детальніше...

     
  • Idorareaday 20.10.2018 11:33
    play casino games for free free casino slots games hollywood casino play free casino slots now | ...

    Детальніше...

     
  • ScoovezeT 20.10.2018 11:31
    casino games no download no registration hallmark casino online las vegas casinos free slots with ...

    Детальніше...

Пошук по сайту 

Святковий календар 

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Зараз на сайті 

На сайті один гість та відсутні користувачі

Форми та методи організації виховної взаємодії школи з батьками

 


КУРСОВА РОБОТА

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Дніпропетровської обласної державної адміністрації

КЗ «Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»

Кафедра управління загальноосвітніми навчальними закладами

 

КУРСОВА РОБОТА

з теми:

«Форми та методи  організації виховної взаємодії школи з батьками»

педагога-організатора

КЗ «Верхньодніпровська СШ №1 І – ІІІ ст.

Полтавець Ірини Миколаївни

Науковий керівник:

старший викладач Безена Іван Михайлович

м. Дніпропетровськ

2014 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї

Розділ 2. Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів

2.1. Педагогічна освіта батьків

2.2. Залучення батьків до виховної роботи

2.3. Взаємодія вчителів з батьками

Розділ 3. Напрями впливу сім’ї та школи на виховання школярів

3.1 Вплив родини та класного керівника на виховання учнів

3.2. Форми роботи з батьками

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

      Сім'я, родина - найвища цінність на Землі, яка робить життя кожної людини щасливим, повноцінним, плідним. Сім'я - це особливого роду колектив, який грає у вихованні основну, довгострокову і найважливішу роль. Довіра і страх, впевненість і боязкість, спокій і тривога, сердечність і теплота у спілкуванні на противагу відчуженню та холодності - всі ці якості набувається в сім'ї. Вони виявляються і закріплюються у дитини задовго до вступу до школи і надають тривалий вплив на його розвиток.

         Сімейне виховання - загальна назва для процесів впливу на дітей з боку батьків та інших членів сім'ї з метою досягнення бажаних результатів.

Соціальне, сімейне і шкільне виховання здійснюється у нерозривній єдності. Проблеми сімейного виховання в тій частині, де вони стикаються зі школою, вивчаються загальною педагогікою, в інших аспектах - соціальної. Визначальна роль сім'ї обумовлена ​​її глибоким впливом на весь комплекс фізичного і духовного життя  людини. Родина для дитини є одночасно і середовищем проживання, і середовищем виховання. Сім'я відображає  школу,  засоби масової інформації, громадські організації, трудові колективи, друзів, вплив літератури і мистецтва. Це дозволило педагогам вивести досить певну залежність успішності формування особистості. Обумовлюється вона, перш за все, родиною. Чим краще сім'я і чим краще впливає вона на виховання, тим вище результати фізичного, морального, трудового виховання особистості.         Актуальність дослідження полягає в тому, що наразі залишається дуже хвилюючим питання для української освіти: завдання, зміст і методика виховання дітей в сім'ї та школі, шляхи підвищення педагогічних знань батьків, види й методи роботи з батьками учнів, роль школи, громадських організацій  у виховному процесі.

         Мета курсової роботи: розглянути поняття сімейного виховання, методи і форми взаємодії сім'ї і школи у вихованні. В даній роботі ставлю перед собою мету дослідити  актуальні для української  освіти питання.

         Об'єктом  дослідження є взаємодія школи та сім`ї, співпраця вчителів та батьків для виховування свідомих громадян.

         Предмет дослідження - методи та засоби сімейного виховання, методи взаємодії сім'ї та школи.

         Завдання дослідження:

- Вивчити теоретичні основи даної проблеми;

- Розкрити основи сімейного виховання, методи, форми і зміст виховання;

- Дослідити психолого-педагогічні основи взаємодії сім'ї і школи: розглянути педагогічну підтримку у вихованні і вивчити роль класного керівника у вихованні школяра.

Розділ 1. Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї

Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні.

Благополучна сім'я - сім'я з високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами вирішення сімейних проблем.

Її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, вмінням любити і поважати одне одного. У ній існує висока координованість дій при вирішенні внутрісімейних проблем, взаємоповага і взаєморозуміння формують позитивну моральну атмосферу. Дитина почуває себе рівноправною в сімейному колективі: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, у довірливому спілкуванні вирішувати всі питання сімейного життя. Діти цінують поради батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. В неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємоповага, почуття впевненості. Сучасні благополучні сім'ї мають і певні особливості: деякі батьки намагаються не стільки “формувати” особистість дитини, дисциплінувати її, скільки допомагати в її індивідуальному розвитку, добиватися емоційної єдності, розуміння, співчуття; в інших батьків мета - підготувати дитину до життя за допомогою тренування її волі, навчання на їх погляд необхідним та корисним навичкам. Є батьки, які, крім цього, ще й прагнуть жорстко контролювати не тільки поведінку, а й внутрішній світ дитини, її думки, бажання тощо. Це призводить до глибоких сімейних криз, конфліктів, втрати навіть зовнішніх ознак благополучної сім'ї. Душевний дискомфорт змушує дитину шукати притулку в різних соціальних середовищах.

Неблагополучна сім'я - сім'я, яка через об'єктивні або суб'єктивні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній виникають несприятливі умови для виховання дитини.

До неблагополучних належать:

- сім'ї, де батьки - алкоголіки, наркомани - ведуть аморальний спосіб життя. У таких сім'ях формування дитини спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервово-психічні захворювання, росте без турботи, опіки, немає найнеобхіднішого;

- сім'ї асоціальні. Члени конфліктують з морально-правовими нормами суспільства, схильні до правопорушень;

- сім'ї конфліктні. У них відбуваються постійні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, що проявляються у сварках, суперечках, взаємних образах, грубощах, навіть бійках. Тут панують грубість, чвари, взаємні погрози, стійке незадоволення, що призводить до сімейної кризи. У дітей формуються підвищена збудливість, страх, невпевненість у своїх силах. Нестачу позитивних емоцій вони компенсують пошуком їх у вуличних компаніях, бродяжництві, вживанні алкоголю, наркотиків;

- сім'ї неповні. У них дитину виховує один з батьків, переважно матір. Виникають вони здебільшого внаслідок: розлучення подружжя, смерті одного з батьків, позбавлення батьківських прав тощо. У таких сім'ях спілкування з дітьми збіднене, часто вони відчувають труднощі побутового характеру, психологічний дискомфорт, тому нерідко їм не вистачає врівноваженості, доброзичливості, натомість виявляють надмірну роздратованість, байдужість;

- сім'ї, зовні благополучні. Систематично припускаються серйозні прорахунки у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру та неосвіченість;

- сім'ї соціального ризику. Це - соціально незахищені сім'ї, які потребують соціальної допомоги та підтримки (малозабезпечені, багатодітні, з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, неповні). Вони не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов. Захистити дітей від сімейного неблагополуччя може система регулювання сімейного виховання. Організацію допомоги батькам, якщо вони мають бажання нею скористатися, здійснюють вчитель, школа на основі формування стосунків співробітництва, взаємодопомоги, взаєморозуміння.

         Отже, педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі сімейного виховання, залежить від типу сім'ї. Розуміння цього педагогами сприяє поглибленню зв'язків з нею, пошуку можливостей щодо корекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу неблагополучної сім'ї.

Розуміння та врахування особливостей сучасної сім'ї вчителями і батьками сприяють реалізації її виховних можливостей.

Ширшим за сім'ю виховним середовищем є родина (подружжя та інші близькі родичі, які живуть разом).

Родинне виховання - це виховання дітей в родині батьками, родичами, опікунами або особами, які замінюють батьків.

Таке виконання не належить до окремих педагогічних явищ, а відбувається в контексті життя родини, на основі внутріродинних стосунків, трудових і опікунських обов'язків, родинно-побутової культури. Рівень його зумовлений станом родини.

Родинне виховання в Україні ґрунтується на: народному родинознавстві  та національному дитинознавстві з урахуванням їх історичного розвитку; родинних виховних традиціях українського народу, їх позитивних виявах; нових тенденціях традиційного українського родинного виховання; зіставленні теорії та практики українського родинного виховання з родинними виховними системами високорозвинутих зарубіжних країн і використанні усього позитивного в них.

Перспективним для новітнього родинного виховання є відродження традиційного високого статусу української родини, її авторитету, подружньої вірності, любові до дітей і обов'язку щодо їх виховання, поваги до батьків, піднесення ролі подружжя у створенні, зміцненні, збереженні й розквіті сім'ї, забезпечення на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя. Честь родини, єдність, наступність, спадкоємність поколінь, родинна і подружня злагода - пріоритети родинного виховання.

Необхідною умовою правильного виховання дітей є тісний контакт між сім’єю і школою, взаєморозуміння і взаємоповага між учителями і батьками. Якщо батьки поважають школу і прислухаються до порад учителів зокрема класного керівника, підносять в очах дітей авторитет школи й вчителів, діти краще вчаться, старанно виконують свої шкільні обов’язки. Таких дітей легше виховувати і батькам, і школі.

Одним із засобів зв’язку з школою, класним керівником є щотижневий перегляд і підписування батьками щоденників школярів. Вчителі нашої школи користуються освітнім порталом «Класна оцінка» Батьки зобов’язані цікавитись поточними оцінками і зауваженнями, які заносяться вчителями чи класним керівником до щоденників. За встановлено практикою в житті шкіл батьки щотижня переглядають щоденники дітей і підписують їх, щоб бути в курсі та своєчасно реагувати на кожне незадовільну оцінку і на кожне зауваження вчителя.

Але знати про діяльність дітей у школі лише по щоденниках зовсім недостатньо. Діти проводять у школі 4-6 годин у напруженій праці. Праця в колективі ставить дітей у складні взаємини з товаришами і вчителями. У цих взаєминах виявляються внутрішні якості дітей, їх старанність, правдивість, уміння жити в колективі, ділитися з товаришами, відповідати за доручену справу.

 

 

Розділ 2. Форми й методи роботи вчителя з батьками учнів

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей . Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості. Відповідно орієнтовані й програми з етно- та родинної педагогіки. Тісний взаємозв'язок школи та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи.

2.1 Педагогічна освіта батьків

Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім'ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, одним із свідчень якого є Інтернет, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому класні керівники  нашої школи   постійно дбають про розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими серед яких є:

Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.

Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи.

Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем.

Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання. В 2013 – 2014 н.р. були проведені в нашій школі конференції з тем:  “Трудове виховання”, “Найкоротший шлях до добра - через прекрасне” . У виступах батьки підбивали підсумки теоретичних і практичних досліджень, ділилися особистим досвідом.

 День відчинених дверей. Головна мета - показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. В квітні місяці кожного року  в нашій школі проводиться творчий звіт колективу вчителів, батьків, дітей, організовуються тематичні виставки, спортивні змагання, де приймають участь всі учасники навчально-виховного процесу. Тематика різноманітна: «Ювілей КЗ «Верхньодніпровська СШ№1 І-ІІІст» (2013 – 2014 н.р.), презентація класного колективу (2012 – 2013 н.р.), КВК між батьками та учнями 11 класу (2011 – 2012н.р.)… .

Класні батьківські збори. Традиційна форма роботи. Один з варіантів - формування проблемної тематики (“Чи можна спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?” тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений питальник (“Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю”, “Охарактеризуйте стан Вашої дитини (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжньою трудністю”, “Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?”, “Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу?” та ін.).

Відвідування батьків вдома. Це сприяє налагодженню контактів із сім'єю, з'ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, консультуванню щодо єдиних вимог до дитини, обговоренню відхилень в її поведінці, вжиттю необхідних заходів щодо їх запобігання, залученню батьків до участі в роботі школи тощо.

Консультації батькам. Вчителі  надають  конкретні рекомендації, порад з актуальних для батьків питань.

Запрошення батьків до школи. Найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про шкільні проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог висловлює свої міркування, відповідає на запитання батьків, надає корисні поради. Необхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недоліки учня викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо учитель має рацію.

Класні керівники нашої школи проводять вечори запитань і відповідей. Це сприяє глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошуються працівники правоохоронних органів, лікарі, психолог, соціальні працівники, фахівці, які опікуються проблемами виховання молоді.        Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певного класу, чи в окремої дитини.

2.2. Залучення батьків до виховної роботи

У виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальношкільних батьківських комітетах, виконуючи рекомендації, прохання вчителів.

На сучасному етапі виділяють наступні види залучення батьків до виховної роботи:

Батьківський комітет класу створюють з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я - школа, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. Діє відповідно з положенням про батьківські комітети загальноосвітніх шкіл. До роботи в ньому залучають найактивніших батьків, авторитетних людей з високою громадянською свідомістю, які виявляють інтерес до справ класу, школи, їх обирають на батьківських зборах класу. На засіданні батьківського комітету обирають голову, відповідальних за окремі види роботи. Батьківський комітет працює у тісному контакті з класними керівниками. Загальношкільний батьківський комітет обирають на загальношкільних батьківських зборах із представників батьківських комітетів класів. Тоді ж обирають голову батьківського комітету школи, створюють комісії: навчальну, культурно-масової роботи, господарську, трудового виховання і професійної орієнтації, педагогічної пропаганди. Комітет пропонує рішення, які потім обов'язково розглядаються адміністрацією школи.

До сфери його діяльності входять піклування про групи подовженого дня, санітарний стан школи, допомога в ремонті школи, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування та ін.

Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань сприяє підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом. Налагодження контактів, спілкування батьків з дітьми, класним керівником у процесі виконання педагогічних рекомендацій сприяє зближенню дітей з батьками.

Адресовані батькам рекомендації, прохання найчастіше стосуються таких аспектів шкільного життя:

—      проведення безпосередньої роботи з дітьми: індивідуальної (наставництво, шефство), групової (керівництво гуртком за інтересами);

—      надання організаційної допомоги вчителю: наприклад, сприяння в проведенні екскурсій (надання транспорту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, комплектування класної бібліотеки, клубу аматорів книги тощо;

—      участі у зміцненні матеріальної бази школи, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінетів, виготовлення обладнання, приладів, ремонт школи тощо).

В організації такої роботи з батьками важливо знайти їх можливості (чим вони можуть допомогти школі), коректно висловити свої пропозиції у письмовій формі (найкраще це робити на класних батьківських зборах).

2.3. Взаємодія вчителів з батьками

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, учитель повинен враховувати важливість таких чинників:

1. Запрошення батьків до співробітництва. Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їх почуття, виявивши стриманість, відкритість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками - перший крок до співпраці з ними.

 2.Дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок. 3.Визнання важливості батьків у співпраці. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

4.Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.

5. Пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог. До них належать:- використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як учителів, так і батьків; довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей;- педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Класний керівник - особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;- життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова обумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога.


Розділ 3. Напрями впливу сім”ї та школи на виховання  школярів

3.1 Вплив родини та класного керівника на виховання учнів

На розвиток дитини помітно впливає зацікавленість батьків шкільним життям. Самі дорослі не завжди розуміють, яким чином їхні особистісні якості стають надбанням дітей, як своєрідно, відповідно специфіці дитячого віку вони інтерпретуються, яке значення набувають для дитини.

Усвідомлена або неусвідомлена батьківська й педагогічна авторитарність породжує в молодших школярів дефіцит неординарності, почуття власного достоїнства, невпевненість у собі й багато інших якостей, що ускладнюють сприятливе становлення особистості .

Стиль відносин дорослих до дитини впливає не тільки на становлення тенденції до певного стилю дитячого поводження, але й на психічне здоров'я дітей; так, невпевненість дитини в позитивному відношенні до себе дорослого або, навпаки, упевненість саме в неактивній оцінці її як особистості провокує подавлену агресивність, якщо дитина сприймає відношення дорослого до себе як негативне, то спроби дорослого спонукати дитину до спілкування викликають у неї стан зніяковілості й тривоги. Тривалий дефіцит емоційного співзвучного спілкування навіть між одним з батьків і дитиною породжує невпевненість останньої в позитивному відношенні до неї дорослих взагалі, викликає почуття тривоги й відчуття емоційного неблагополуччя.

Під впливом досвіду спілкування з батьками в дитини не тільки формуються критерії оцінки себе й інших, але й зароджується дуже важлива здатність - співчувати іншим людям, переживати чужі прикрості й радості як власні. У спілкуванні з дорослими й однолітками вона вперше усвідомлює, що потрібно враховувати не тільки свою, але й чужу точку зору. Саме з налагодженої системи взаємин дитини з дорослим і починається орієнтація дитини на інших, тим більше що вона також потребує визнання оточуючих людей.

Відомо чимало прикладів, коли діти, за якимись причинами позбавлені можливості спілкуватися з дорослими перші кілька років свого життя, потім так і не змогли навчитися «по-людськи» мислити, говорити, не змогли адаптуватися в соціальному середовищі.

Настільки ж яскравим прикладом є феномен «госпіталізації», при якому взаємодія дитини з дорослим обмежується лише формальним доглядом за дітьми й виключається можливість повноцінного емоційного спілкування між дитиною й дорослою людиною (це відбувається при переміщенні дитини раннього віку в будинок дитини).

Доведено, що такі діти багато в чому відстають від своїх однолітків як у фізичному, інтелектуальному, так й в емоційному розвитку: вони пізніше починають сидіти, ходити, говорити, їхні ігри бідні й одноманітні й часто обмежуються простою маніпуляцією із предметом. Такі діти, як правило, пасивні, недопитливі, не володіють навичками спілкування з іншими людьми. Безумовно, описані приклади представляють крайні, нетипові явища, але вони є яскравою ілюстрацією до того факту, що спілкування дитини з дорослими є основною детермінантою психічного розвитку й психічного здоров'я дітей.

У нормальному повсякденному житті дитина оточена увагою й турботою найближчих дорослих, і, здавалося б, не повинно бути приводів для занепокоєння. Однак і серед дітей, що виховуються в родині, спостерігається досить високий відсоток психічних захворювань, у тому числі неврозів, поява яких обумовлена не спадкоємними, а соціальними факторами, тобто причини захворювання лежать у сфері людських взаємин.

Діти занедужують неврозами під впливом несприятливих обставин, до яких неможливо адаптуватися і які неможливо перенести безболісним чином. Подібно цьому дитина не може перенести розлуку з матір'ю й звикнути до ясел, конфлікти в родині й блокаду емоційних потреб, напруги в результаті надмірної стимуляції, інтенсивних обмежень або непослідовного відношення дорослих. Виникаючий у цих умовах невроз як психогенне захворювання особистості, що формується, означає на психологічному рівні морально-етичну несумісність із подібним відношенням батьків, несумісність, що дитина не може перебороти через особливості своєї психіки й тиску обставин, що перевищують межу її психофізіологічних можливостей. Інакше кажучи, вона не настільки погана, наскільки її роблять такими відносини в родині й несприятливі особливості особистості батьків.

Таким чином, формується внутрішній, нерозв'язний і невротизуючий дитину конфлікт, що має тісно зв'язані один з одним рівні:

- соціально-психологічний, мотивований невдачами спілкування й утрудненнями в досягненні соціально значимої позиції;

- психологічний, обумовлений несумісністю з деякими сторонами відносин батьків і погрозою втрати «я»;

- психофізіологічний, як наслідок неможливості відповідати підвищеним вимогам та очікуванням дорослих .

При наявності нерозв'язних для дітей переживань варто говорити про хронічну психотравмуючу ситуацію як джерелі постійної психічної напруги. На цьому тлі додатково діючі психічні травми - емоційні потрясіння підсилюють патогенність життєвої ситуації, оскільки дитина не може впоратися з ними, пережити їх. Разом із внутрішнім конфліктом, проблемами в області спілкування та несприятливим збігом життєвих обставин у цілому, це дозволяє говорити про появу невдалого, травмуючого життєвого досвіду, стану хронічного стресу, як основного джерела патогенної (хворобливої) напруги при неврозах.

Положення ускладнюється тим, що діти з неврозами не можуть через своє обмеження і вже психогенне деформованого життєвого досвіду, умов виховання й відносин у родині, емоційно відреагувати на нервово-психічну напругу, що накопичується. Вони змушені придушувати її, що перевищує межу адаптаційних можливостей і змінює нервово-психічну реактивність організму. Коли довгостроково діючий стрес перевершує пристосовані можливості дітей, не дає їм виразити себе, затвердитися в життєво важливих позиціях, вчасно дозволити ситуацію, що травмує, то вона підриває здатність адекватно сприймати себе, супроводжуючись зниженням самооцінки, непевність у своїх силах і можливостях, страхами й тривогою, почуттям безпорадності й безсилля, тобто розвитком ідей самознищення, неповноцінності, ущербності, нездатності бути собою серед інших однолітків .

При невротичному захворюванні відбувається непродуктивна втрата наявних психічних засобів, ресурсів і можливостей, їхня подальша перенапруга й хворобливе ослаблення в цілому. При цьому наростають занепокоєння й емоційна нестійкість, з'являються або підсилюються вегето-судинні та соматичні порушення, знижується витривалість та опірність організму.

У психологічній літературі виділені, і досить глибоко проаналізовані фактори, що роблять вплив на психічне здоров'я дитини й, зокрема, на виникнення невротичних реакцій. Більшість із цих факторів носять соціально-психологічний, соціально-культурний і соціально-економічний характер.

Соціально-культурний характер факторів, що роблять несприятливий вплив на психічне здоров'я, обумовлений прискоренням темпу сучасного життя, дефіцитом часу, недостатніми умовами для зняття емоційної напруги й для розслаблення. Наслідком цього є надмірна завантаженість батьків, їхня невротизація, поява безлічі особистісних проблем у сполученні з недостатньою поінформованістю про шляхи вирішення внутріособистісних конфліктів і про можливості психологічної й психотерапевтичної допомоги. Подібна особистісна дисгармонія батьків знаходить своє відбиття в розвитку дітей і впливає на їхню психіку .

На емоційну атмосферу в родині й на психічний стан її членів впливають також соціально-економічні фактори, серед яких можна виділити такі, як:

- незадовільні житло-побутові умови;

- зайнятість батьків;

- ранній вихід матері на роботу й переміщення дитини в ясла.

До соціально-психологічних факторів, що впливають на психічне здоров'я дітей, психологи відносять насамперед такі, як дисгармонія сімейних відносин і дисгармонія сімейного виховання або порушення в сфері дитяче - батьківських відносин.

Проблеми подружніх і дитяче - батьківських відносин приділяється пильна увага як у вітчизняній, так і у закордонній літературі. Виділяються причини й характер внутрісімейних конфліктів, розглядаються шляхи їхньої корекції.

Психічне здоров'я або нездоров'я дитини нерозривно зв'язані також зі стилем батьківського виховання, залежать від характеру взаємин батьків і дітей.

Виділяються наступні стилі батьківського виховання:

- демократичний.

- контролюючий.

- змішаний.

Демократичний характеризується високим рівнем прийняття дитини, добре розвиненим вербальним спілкуванням з дітьми, вірою в самостійність дитини.

У результаті такого виховання діти відрізняються вмінням спілкуватися з однолітками, активністю, агресивністю, прагненням контролювати інших дітей (причому самі не піддаються контролю), гарним фізичним розвитком.

При контролюючому стилі виховання батьки беруть на себе функцію контролю за поводженням дітей: обмежують їхню діяльність, але пояснюють суть заборон. У цьому випадку дітям бувають властиві такі риси, як слухняність, нерішучість, неагресивність.

При змішаному стилі виховання діти найчастіше характеризуються як слухняні, емоційно чутливі, неагресивні, але з бідною фантазією.

Особливий інтерес представляють вивчення й класифікація неправильних типів виховання, які приводять до формування різних неврозів. Виділяється три типи неправильного виховання.

1. Неприйняття, емоційне відкидання дитини (усвідомлене або неусвідомлене), присутність твердих регламентуючих і контролюючих мір, нав'язування дитині певного типу поводження відповідно до батьківських понять про «гарних дітей». Інший полюс відкидання характеризується повною байдужістю і відсутністю контролю з боку батьків.

2. Виховання, що гіперсоціалізує, - тривожно - недовірливе відношення батьків до здоров'я, успіхів у навчанні своєї дитини, її статусу серед однолітків, а також надмірна заклопотаність її майбутнім.

3. Езопове - надмірна увага до дитини всіх членів родини, присвоєння йому ролі «кумира родини», «сенсу життя» .

Безумовно, найкращим профілактичним засобом є гарні відносини батьків з дітьми, розуміння батьками внутрішнього світу своєї дитини, її проблем і переживань, уміння поставити себе на місце своїх дітей.

3.2. Форми роботи з батьками

               

         Форми роботи педагогів з батьками — це спосо­би організації спільної діяльності та спілкування. Робота педагогічних колективів шкіл з батьками здійснюється в двох напрямках: організаційна робо­та школи із сім'єю та підвищення педагогічної куль­тури батьків. В організаційній роботі школи з батьками до­цільним є поєднання індивідуальних, групових, ко­лективних та масових форм роботи. Індивідуальнимиформами роботи вчителя з бать­ками є: відвідування сімей учнів удома, бесіди з бать­ками учня, листування тощо.

         Відвідування сім'ї учня вчителем. Учитель відвідує сім'ю учня з метою налагоджен­ня контактів з батьками, з'ясування загальної та пе­дагогічної культури сім'ї, умов життя учня, консуль­тування щодо єдиних вимог до дитини, обговорен­ня відхилень у її поведінці, вжиття необхідних за­ходів щодо їх запобігання, залучення батьків до участі в роботі школи тощо. Відвідувати батьків учнів мож­на, маючи запрошення від них або домовившись заз­далегідь. Несподіваний візит учителя викликає нія­ковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педа­гог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як їх усунути. Дуже важливо створити атмос­феру довіри і доброзичливості.

Перше відвідування сім'ї класним керівником є дуже відповідальним моментом, який найчастіше вирішує, чи будуть батьки прислухатися до порад учителя, співпрацювати зі школою в питаннях на­вчання та виховання дітей. До відвідування тієї чи іншої сім'ї вихователь готується заздалегідь: дізнаєть­ся про її склад, матеріальне становище, освіту батьків, місце роботи, обмірковує можливі питання та відповіді на них, визначає, які дані про дитину потрібно отримати насамперед. Звичайно, за один візит класний керівник не зможе отримати відповіді на всі питання, що його цікавлять. Тому не слід виявляти нетерпіння, пе­реривати розповіді батьків та інших членів сім'ї. Бесіда з батьками має проходити у доброзичливо­му, спокійному тоні.

         Індивідуальні бесіди з батьками відбуваються як за ініціативою самих батьків, так і за ініціативою педагога. Інтерес батьків до питань виховання, їхню ініціативу щодо бесіди з класним керівником на пе­дагогічні теми потрібно заохочувати та стимулюва­ти.

Не можна проводити бесіду з батьками у присут­ності дитини, якщо ви не впевнені, що ваше схва­лення чи осуд школяра будуть сприйняті доросли­ми так, як ви цього бажаєте.

         Не завжди бесіда з батьками має бути тривалою. Іноді буває достатньо короткої розмови, кількох ва­гомих слів.

Перевагою індивідуальної роботи є те, що на­одинці з учителем батьки відвертіше розповідають про свої проблеми та труднощі у вихованні дітей. Дорослі мають бути переконані, що їхня бесіда з учителем залишиться між ними, що жодна їхня відверта думка не буде розголошена.

Індивідуальне спілкування з батьками дає вчителю можливість вибрати правильний підхід до дитини.

         Листування передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, ста­ранність, уважність та відповідальність. Можна по­відомити про певні труднощі дитини, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за гарне ви­ховання дитини. Лист передають батькам через ди­тину, попередньо ознайомивши її зі змістом. Най­частіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з батьками у них удома або запросити їх до школи.

         До груповихформ роботи належать засідання бать­ківського комітету, робота з групами батьків тощо. Батьківський комітет  класу обирається на батьківських зборах у серпні-вересні. Зазвичай він складається з 3—5 осіб. Створюють батьківський ко­мітет з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я — школа, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. Комітет діє відповідно до положення про батьківські комітети загальноосвітніх шкіл. До ро­боти в ньому залучають найактивніших батьків, ав­торитетних людей з високою громадянською свідо­містю, які виявляють інтерес до справ класу, школи. Батьківський комітет обирається на весь термін на­вчання учнів у початковій школі. Залежно від потреб класу, він змінюється: чи за кількістю, чи за розподілом обов'язків. Класний керівник скеровує діяльність батьківського комітету на розв'язання навчально-виховних завдань, що стоять перед кла­сом. Члени батьківського комітету встановлюють контакт з громадськими організаціями, беруть участь в організації дозвілля дітей (прогулянок, екскурсій, походів у театри та кіно), допомагають класному керівникові проводити педагогічну пропаганду тощо.

         Роботу з групами батьків класному керівнику доцільно по­чинати зі спостереження за навчанням та поведін­кою учнів та вивчення їхніх сімей. Застосування методів анкетування, опитування, вивчення шкільної документації, спостереження дозволить вчителю от­римати потрібну інформацію та розподілити батьків на групи (за типом сім'ї, за помилками батьків у сімейному вихованні, за проблемами учня, що ви­никають у навчанні, спілкуванні з товаришами тощо). Деякі батьки можуть входити до кількох груп. Со­ціально-педагогічна робота вчителя з групами батьків сприяє активнішій участі батьків у взаємодії зі шко­лою.

         Основнимиколективними формами роботи з бать­ками є класні батьківські збори, лекції, бесіди, кон­ференції, сімейні свята в класі («День матері», «Ба­бусина скарбничка» , «Традиції моєї родини» тощо).

         На класних батьківських зборах заслуховуються повідомлення з різних питань виховання (доповідь, інформація вчителя, лікаря чи повідомлення батьків про досвід виховання дітей у сім'ї), підбиваються підсумки роботи з учнями за семестр, рік; вирішу­ються організаційні та господарські питання.

Тематика педагогічних бесід та доповідей на клас­них зборах визначається вчителем відповідно до річного плану роботи з батьками. При цьому неод­мінно мають враховуватись інтереси та побажання батьків. Зміст такої бесіди повинен містити не тільки теорію питання, але й конкретні рекомендації. Бесі­да з батьками передбачає жвавий обмін думками, участь у ній кожного з батьків.

Класні батьківські збори слід проводити двічі на семестр. Якщо є необхідність, можна організувати додаткові батьківські збори. Особливо це стосується батьків пер­шокласників, які більшою мірою потребують педа­гогічних порад щодо організації життя, навчання та виховання дитини.

Класні батьківські збори можна організовувати по-різному.

         Орієнтовний план проведення батьківських зборів

1. Бесіда на педагогічну тему, яку готує вчитель чи спеціаліст (лікар, працівник соціальної служби, психолог).

2. Обмін думками.

3. Повідомлення вчителя про навчально-виховну роботу в класі.

4. Обговорення та вирішення питань, що стосу­ються життя класу.

5. Різне.

         Перед проведенням батьківських зборів класний керівник має потурбуватися, щоб у класі було при­брано, провітрено. Бажано посадити батьків на місця, де сидять їхні діти — таким чином вони побачать робоче місце сина чи доньки, матимуть можливість познайомитися з батьками сусіда по парті.

Можна покласти перед батьками складений ар­куш паперу, всередині якого написати індивідуаль­не звернення до батьків. Класні батьківські збори мають тривати не більше ніж 1 год. — 1 год. 30 хв. Невимушене, емоційно забарвлене вступне слово вчителя створює добро­зичливу атмосферу.

Після короткого вступу вчитель проводить бесіду на педагогічну тему. Зупиняючись на теоретичних та методичних аспектах проблеми, він обов'язково розкриває її стосовно конкретної ситуації життя да­ного класу, складу учнів та їхніх батьків. Характери­зуючи учнів, потрібно відзначити успіхи тих, чиї бать­ки прислухалися до порад учителя.

         Вчителю дуже важливо продумати проведення тієї частини зборів, що стосується організаційних пи­тань. Якщо не приділити їй належної уваги, то бать­ки будуть поспішати, записувати тільки те, що без­посередньо стосується Їхньої дитини, намагатимуть­ся уникнути доручень.

Батьківські збори за проблемами, що на них ви­рішуються, поділяються на організаційні, тематичні та підсумкові. Але більш раціональною та дієвою формою цієї роботи є комбіновані збори, які комп­лексно розв'язують завдання, поставлені перед шко­лою в соціально-педагогічній роботі з батьками.

Для ефективної організації батьківських зборів доцільно періодично проводити анкетування.

Анкета для батьків:

1. Яку інформацію Ви хотіли б отримати на бать­ківських зборах?

2. Які питання виховання Вас особливо хвилю­ють?

3. Яку пресу Ви читаєте?

4. Чим Ви можете допомогти класному керівни­ку в роботі з дітьми класу?

5. На що вчителю слід звернути особливу увагу в роботі з Вашою дитиною?

         Масові форми роботи: загальношкільні батьківські збори, збори батьків учнів І—4-х класів, випускників; тижні сім'ї у школі (вечорниці, сімейні естафети, концерти, твори про свою сім'ю та ін.); дні відкри­тих дверей; конференції тощо.

        

         Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, при використанні різних форм роботи учитель має вра­ховувати важливість таких чинників:

1. Запрошення батьків до співпраці. Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками — перший крок до співпраці з ними.

2. Дотримання позиції рівноправності. Об'єднан­ня зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаєм­ного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобо­в'язує професійний обов'язок.

3. Визнання важливості ролі батьків у співпраці. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

4. Вияв любові, захоплення їхньою дитиною. Пси­хологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатію до неї, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, охочіше спілку­ються з ним, налаштовуються на співпрацю.

5. Пошук нових форм співпраці. Учитель може за­пропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши Їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

         Макаренко зазначав: «Виховання є процес соціальний… Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все і більше всього – люди. З них на першому місці – батьки і педагоги ». Лише у співпраці з батьками можна досягти поставленої виховної мети - виховання особистості, високоморальної, творчої та здорової людини.

Висновки

        

         Як видно з вищесказаного, сімейне виховання, взаємодія батьків з школою є досить складним багатокомпонентним явищем. Велике місце у правильній взаємодії у спільному виховному процесі займає саме школа та розроблені методи взаємодії. Також успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя.      Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті. Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.

         Школа має можливість залучати до виховної роботи з учнями їх батьків, окремі з яких можуть керувати роботою гуртків за інтересами, адже серед них є люди різних спеціальностей, або взяти шефство над учнями, які виявляють особливий інтерес до певних галузей знань, чи бути наставниками педагогічно занедбаних учнів. Батьки можуть брати участь у проведенні з учнями екскурсій, обладнанні школи, допомоги в профорієнтаційній роботі, у керівництві роботою учнівських бригад з ремонту обладнання приладів і наочності.

Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереженню і передання культурних цінностей.

         Духовно-моральне виховання передбачає формування у дітей високої духовності та моральної чистоти. Складність цього завдання в тому, що воно вирішується, як правило, через добре поставлене в духовно-моральному аспекті життя сім'ї, суспільного ладу, вчинки людей, приклад батьків.

Додатки

План

роботи батьківського всеобучу

на 2014-2015 н.р.

1 клас

№п/п

Тема

Термін проведення

   1.

Співпраця школи і батьків як необхідна умова розвитку дитини.

Вересень

2.

Особливості ігрової та навчальної діяльності першокласника в школі та вдома.

Жовтень

3.

Здорова дитина - щаслива родина

Листопад

4.

Вплив на розвиток позитивної мотивації до навчання. Як виховувати любов до читання.

Грудень

5.

Турбота про виховання дітей – конституційний обов’язок батьків.

Січень

6.

Мистецтво бути батьками.

Лютий

7.

Індивідуальність молодшого школяра.

Березень

8.

Родинні свята. Організація дозвілля в сім’ї.

Квітень

9.

Підсумкові батьківські збори.

Травень

2 клас

№п/п

Тема

Термін проведення

   1.

Умови успішного навчання та виховання дітей у сім’ї. (Режим дня другокласника, правила для батьків).

Вересень

2.

Розвиток самостійності у дітей.

Жовтень

3.

Фізичне виховання у родини «Ростіть здоровими»

Листопад

4.

Сімейні традиції та їх роль у вихованні дітей.

Грудень

5.

Свято першої оцінки.

Січень

6.

Телебачення й діти.

Лютий

7.

Типологія батьківських відношень. Різні методи  виховання дітей.

Березень

8.

Мамо, тато і  я – читаюча сім’я.

Квітень

9.

Підсумкові батьківські збори.

Травень

3 клас

№п/п

Тема

Термін проведення

   1.

Умови та режим роботи третьокласників. Роль виконання домашніх завдань та повторення матеріалу третьокласників.

Вересень

2.

Роль особистих творчих навиків. Методи та прийоми.

Жовтень

3.

Здоров’я наших дітей. Формування гігієнічних навичок.

Листопад

4.

Підсумки роботи  І семестру.

Грудень

5.

Заохочення й покарання дитини.

Січень

6.

Права дитини. Дотримання їх у сім’ї.

Лютий

7.

Діти та телебачення.

Березень

8.

Помилки батьків у вихованні батьків. Чи можна їх уникнути?

Квітень

9.

Підсумкові батьківські збори.

Травень

4 клас

№п/п

Тема

Термін проведення

   1.

Особливості навчання випускників початкової школи.

Вересень

2.

Групова форма роботи,як ефективний засіб організації навчання.

Жовтень

3.

Як запобігти появі у дітей шкідливих звичок.

Листопад

4.

Як оцінювати шкільні успіхи дітей. Про брудні слова в мовленні дитини.

Грудень

5.

Розвиток особистих якостей: самодисципліна, працьовитість.

Січень

6.

Батькам про права дитини.

Лютий

7.

 Творча діяльність учнів

Березень

8.

Організація літнього оздоровлення дітей.

Квітень

9.

Підсумкові батьківські збори.

Травень

5 клас

№п/п

Тема

Термін проведення

   1.

Адаптація п’ятикласників до нових умов навчання.

Вересень

2.

Помилки у сімейному вихованні.

Жовтень

3.

Роль сім’ї у вихованні здорової дитини.

Листопад

4.

Аналіз результатів навчання за 1 семестр 2013/2014 н.р.

Грудень

5.

Як навчити дитину бути відповідальною за свої вчинки.

Січень

6.

Роль сім’ї у вихованні почуття дорослості та самостійності.

Лютий

7.

Проблеми у навчанні та шляхи їх вирішення.

Березень

8.

Про організацію літнього відпочинку учнів, їх дозвілля.

Квітень

9.

Підсумкові батьківські збори.

Травень

6 клас

№п/п

Тема

Термін проведення

   1.

Як виховувати в учнів підліткового віку інтерес до навчання.

Вересень

2.

Типові помилки в сімейному вихованні.

Жовтень

3.

Основи формування у дітей навичок здорового способу життя.

Листопад

4.

Виховання відповідальності у дітей.

Грудень

5.

Особливості підліткового віку.

Січень

6.

Що робить підлітка «важким»?

Лютий

7.

Традиції родини.

Березень

8.

Роль сім’ї та школи в трудовому вихованні дітей.

Квітень

9.

Підсумкові батьківські збори.

Травень

                                                                   7 клас

№п/п

Тема

Термін проведення

   1.

Діти -  підлітки в школі і сім’ї.

Вересень

2.

Спілкування підлітка та його дозвілля.

Жовтень

3.

Особиста гігієна підлітка.

Листопад

4.

Роль домашніх завдань в 7-ому класі. Підсумки  навчання за 1 семестр 2013\2014 н.р.

Грудень

5.

Організація праці підлітка у сім’ї.

Січень

6.

Виховання моральної свідомості та культурної поведінки дітей.

Лютий

7.

Як батьки можуть допомогти своїм дітям досягти кращих успіхів у навчанні?

Березень

8.

Профілактика проявів насилля, агресії в підлітковому середовищі.

Квітень

9.

Підсумкові батьківські збори.

Травень

8 клас

№п/п

Тема

Термін проведення

   1.

Здібність учнів і роль сім’ї в їх розвитку.

Вересень

2.

Девіантна поведінка у підлітка.

Жовтень

3.

Формування культури здоров’я в дитини в сім’ї.

Листопад

4.

Роль народних традицій, звичаїв, обрядів у сімейному вихованні.

Грудень

5.

Психологічні та фізіологічні особливості хлопців та дівчат у підлітковому віці.

Січень

6.

Підліток і закон. Виховання правової культури.

Лютий

7.

Екологічне виховання  дітей у сім’ї.

Березень

8.

Організація дозвілля в сім’ї.

Квітень

9.

Підсумкові батьківські збори.

Травень

9 клас

№п/п

Тема

Термін проведення

   1.

Організація навчального процесу, профілізація навчання.

Вересень

2.

Старший підлітковий вік та його особливості.

Жовтень

3.

Профілактика шкідливих звичок. Як зберегти здоров’я підлітка.

Листопад

4.

Значення навчання та освіти в майбутньому для нашого підростаючого покоління.

Грудень

5.

Роль сім’ї і школи у підготовці учнів до свідомого вибору професій. Підготовка старшокласника до складання ДПА і обрання майбутньої професії.

Січень

6.

Виховання громадянина у сім’ї.

Лютий

7.

Трудове виховання в сім’ї.

Березень

8.

Про дотримання режиму дня під час підготовки до державної атестації.

Квітень

9.

Підсумкові батьківські збори.

Травень

10 клас

№п/п

Тема

Термін проведення

   1.

Особливості навчальної діяльності школярів в 10 класі і роль батьків у цьому процесі.

Вересень

2.

Особливості режиму дня старшокласника, його значення.

Жовтень

3.

Здоровий спосіб життя – основа життєвого успіху. Формування цілеспрямованої особистості.

Листопад

4.

Професійне становлення особистості.

Грудень

5.

Любов і дружба в юнацькому віці.

Січень

6.

Підготовка до вибору професій.

Лютий

7.

Пізнавальні нахили і здібності старшокласників.

Березень

8.

Проблеми трудового виховання.

Квітень

9.

Підсумкові батьківські збори.

Травень

11 клас

№п/п

Тема

Термін проведення

   1.

Підготовка старшокласника до складання ДПА і обрання майбутньої професії. Підготовка до ЗНО.

Вересень

2.

Запобігання правопорушень і злочинності.

Жовтень

3.

Збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я підлітків.

Листопад

4.

Результативність навчання учнів за І семестр.

Грудень

5.

Індивідуальність старшокласника.

Січень

6.

Роль батьків у вихованні свідомої дисципліни учнів.

Лютий

7.

Роль сім’ї в формуванні у дітей основ естетичної культури.

Березень

8.

Значення вибору в житті людини.

Квітень

9.

Підсумкові батьківські збори.

Травень

План роботи

батьківського лекторію «Університет батьківських знань»

на І семестр 2014 – 2015 н.р.

з/п

Тема засідання

Термін

Відповідальний

Відмітка про виконання

 

          1 клас                                                 

 

1

«Адаптація першокласників до навчання»

вересень

   

2

«Як навчити дитину вчитися»

листопад

   

3

«Вплив родини на профілактику шкідливих звичок у дітей»

грудень

   
 

2 клас

     

1

«Режим молодшого школяра як засіб збереження здоров’я»

вересень

   

2

«Обговорення проекту «Шкільна форма – проблема сьогодення». Виховання культури поведінки у дітей

жовтень

   

3

«Піклування батьків про формування в учнів навичок здорового способу життя»

грудень

   
 

3 клас

     

1

«Єдині педагогічні вимоги сім'ї та школи у вихованні дитини»

вересень

   

2

«Безпека життєдіяльності дитини вдома, на вулиці, на відпочинку, у громадських місцях»

листопад

   

3

«Моральне виховання у сім’ї»

грудень

   
 

4 клас

     

1

«Режим молодшого школяра як засіб збереження здоров’я»

вересень

   

2

«Виховання свідомої дисципліни та відповідальності у дитини»

жовтень

   

3

«Здорові батьки – здорові діти»

грудень

   
 

5 клас

 

.

 

1

«Основні вимоги та завдання навчально – виховного процесу у 5 класі. Контроль батьків за дотриманням правил техніки безпеки у побуті»

вересень

   

2

«Адаптація п’ятикласників до навчання у середній школі»

листопад

   

3

«Виховуємо разом: гармонізація родинного та шкільного виховання»

грудень

   
 

6 клас

     

1

«Формування свідомого ставлення до навчання. Режим дня шестикласника»

вересень

   

2

«Виховання національної самосвідомості учнів»

листопад

   

3

«Як запобігти появі шкідливих звичок»

грудень

   
 

7 клас

     

1

«Статеві розходження та дозрівання»

вересень

   

2

«Роль родини в розвитку працездатності учня»

листопад

   

3

«Воля та шляхи її формування в учнів»

грудень

   
 

8 клас

     

1

«Навчальна й виховна діяльність учнів 8 класу»

вересень

   

2

«Роль народних традицій, звичаїв, обрядів у сімейному вихованні»

листопад

   

3

«Статеве виховання у підлітковому віці»

грудень

   
 

9 клас

     

1

«Проблеми виховання юнаків і дівчат. Педагогіка почуттів, етика сімейних стосунків»

вересень

   

2

«Проблеми підліткового віку»

листопад

   

3

«Профілактика шкідливих звичок серед неповнолітніх»

грудень

   
 

10 клас

     

1

«Батьківський авторитет »

листопад

   

2

Психологічні причини залежності від шкідливих звичок

грудень

   
 

11 клас

     

1

«Організація навчальної праці старшокласників»

вересень

   

2

«Профільна освіта. Допомога батьків при виборі професії»

листопад

   

3

«Підбиття підсумків за І семестр. Дисципліна, ставлення учнів до навчання»

грудень

   
             

Сценарій батьківських зборів

«Щоб не згасло родинне вогнище»

         Зараз усім зрозуміло, що духовне обличчя нашого молодого сучасника значною мірою обумовлене багатьма позитивними і негативними явищами сьогоднішнього суспільства. Але не можна скинути з терезів таке надзвичайно важливе середовище, як сім'я. То ж ви здогадались, напевно, що сьогодні мова йтиме про деякі проблеми родинного виховання.

         Чи бувають виховні рецепти на всі випадки життя? Адже кожна дитина – неповторна. Звичайно ж, ні. І все ж спробуємо обговорити деякі проблеми родинного виховання та шляхи їхнього вирішення.

         Загальновідомо, що атмосфера для нормального виховання дітей визначається насамперед нормальними взаєминами їхніх батьків (чоловіка і дружини).То ж спробуємо за допомогою тесту визначити свій сімейний мікроклімат.

(Психологічний тест для батьків "Ваш сімейний мікроклімат ".)

"Вік із вікувати – не пальцем перекивати", – каже народна мудрість.

Кожна одружена людина знає, що як би вдало не склалось її життя, розрив між мрією і дійсністю завжди існує. У кожній сім'ї є свої труднощі, дрібні сутички і серйозні конфлікти – життя неможливе без них.

Чи трапляються у Вас конфліктні ситуації?

А як Ви з них виходите?

Хто поступається?

Чи буває так, що Ви помиляєтесь?

Ви визнаєте перед дітьми свої помилки?

(Батьки висловлюються.)

         Ситуація 1. Ви повертаєтеся з роботи після важкого робочого дня, втомлені, роздратовані, заходите у вітальню, а там розкидані по підлозі іграшки. Необережний крок – і Ви падаєте. Що далі? Найчастіше іграшки миттю летять у куток, ви кричите, дитина плаче. Хіба для нас не є типовою така ситуація? Нікого з нас вона не шокує. Подумаєш, за годину усе забудеться.

А якою була б ваша реакція? Прошу взяти участь у розмові всіх присутніх. Як би варто було висловити своє невдоволення дитині?

(Батьки висловлюються.)

Я з певним наміром сказала декілька хвилин тому фразу: "За годину усе забудеться". Виявляється, що зовсім не забудеться. Одна дочка сказала матері "Матусю, я пам'ятаю всі батькові образи". То ж запитання "Чи потрібно визначити перед дітьми свої помилки?" не є риторичним.

Американські психологи радять визначити, що для нас важливіше. Чи буде це мати якесь значення, скажімо, через тиждень? Чи варто починати скандал через недоїдену вермішель, розкидані іграшки, забруднені в пісочку штанці, поламану машинку?

Безперечно, що уміння зрозуміти, простити, не пам'ятаючи зла, нанесеного близькою людиною, є золотою рисою в людському характері. Це допомагає сім'ї бути щасливою. Існує думка, що в щасливих батьків щасливі діти

Чи справді це так?

Невже ваші діти ніколи не спричиняли вам прикрощів?

Згадайте якусь складну ситуацію, зв'язану з вихованням дітей, що вам найбільше запам'яталась. Розкажіть, як ви її вирішили.

(Батьки висловлюються.)

Чи не жалкуєте сьогодні, що вчинили саме так? А якби така ситуація трапилась сьогодні, що б ви робили?

(Батьки висловлюються.)

         Спілкуватись і працювати з дітьми, які виховуються в щасливих сім'ях, дуже приємно, проте нам, педагогам, досить часто доводиться мати справу з "важкими" підлітками. Звідки беруться важкі діти? Безперечно, що корінь зла слід шукати в сім'ї. Наведемо деякі статистичні дані з життя нашого району .

(Учитель наводить дані)

Скільки потрібно делікатності, мужності, розуму, щоб правильно повестися в складній ситуації!

Скажімо, ваша дитина приходить зі школи і скаржиться, що вчителька неправильно виставила оцінку. Як реагувати?

Хтось із батьків скаже: "Учитель завжди правий". Інший: '"Я порозмовляю з вчителькою і виясню, за що вона поставила тобі "2", Не плач!"

Або ще один варіант: "Яка несправедлива твоя вчителька. Я піду до школи. Ніхто тебе не скривдить більше".

Звичайно, можна навести чимало інших відповідей. Але як би відповіли ви?

А що думають з цього приводу наші гості?

А якщо вчитель неправий?

(Батьки та запрошені висловлюються.)

Буває ж і таке, коли "2" виставляється в пориві гніву і є не лише результатом не виконаного вчасно домашнього завдання, а й втіленням усього поганого, що скоїлося в учителя протягом дня.

Чи доцільно вчителю (чи батькові) вибачатись?

Чи не постраждає вчительський авторитет?

Як вважають педагоги?

А учні?

(Психолог наводить дані з анкети, проведеної напередодні з учнями. Батьки діляться думками.)

Особливо часто між членами сім'ї виникають непорозуміння, коли діти досягають підліткового віку. Складний, суперечливий процес переходу від дитинства до юності, коли змінюються уподобання, ламаються стереотипи, нерідко супроводжується конфліктами та нервовими зривами, і для дитини вихід – орієнтація на дорослих. А чи завжди ми, дорослі, чинимо правильно? Чи завжди є прикладом для своїх дітей?

 (Батьки висловлюються.)

У тому, про що ми говорили, немає, ніби, нічого екстраординарного. Ми не відкрили сьогодні якихось особливих нових методів виховання. Та й чи варто? Вони здавна існують в народі, передаються з покоління в покоління.

Чи є мудріший вчитель, ніж народ? Це вічне джерело педагогічної мудрості.

Довести це запрошуємо спеціаліста з питань народної педагогіки.

(Виступ гостя.)

На згадку про сьогоднішню розмову ми даруємо вам пам'ятку "З чарівної скриньки батьківського досвіду", яка є коротким узагальненням нашої бесіди. А ще дякуємо вам за участь у зборах. Бажаємо всім здоров'я, щастя, взаєморозуміння у ваших сім'ях.

(Оголошується тема і час проведення наступних батьківських зборів.)

Лекція для батьків «П'ять шляхів до серця дитини»

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись із дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:

1. Перед вами — діти.                  -

2. Вони поводяться як діти.

3. Буває, що їхня поведінка нервує батьків.

4. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.

5. Якщо я люблю їх незважаючи ні на що, вони відчуватимуть упевненість у собі і мою підтримку.

Дітям необхідна любов батьків — це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через:

• дотик;

• слова заохочення;

• час;

• подарунки;

• допомогу.

         Дотик — один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виявляєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

         Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо Їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спіл­куванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли одне задоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені буде приємно, коли ти...»

         Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

         Час — це ваш подарунок дитині. Ви нібито кажете їй: «Ти потрібна мені. мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути покараним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми спільного дозвілля в кожній сім’ї   різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим своїм уподобанням, а передусім — своїй дитині.

         Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які отримують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що  річ не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кіль кістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу — це плата, якщо намагаєтесь підкупити її — це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо то одяг. Подарунки не обов'язково купувати, можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне — придумати, як його подарувати.

         Допомога. Материнство та батьківство — це професії, й дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненормований. Щодня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків — почути ці прохання й відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки бурчать і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям — не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.   

         На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

(З книжки Гері Чепмената, Росе Кемпбел «П'ять шляхів до серця дитини»)

Список використаної літератури

1. Бех І.Д. Проблема методів виховання у сучасній школі // Педагогіка і психологія. - 1996. - №4.

2. Досвід роботи класних керівників з проведення класних виховних годин і годин-спілкування // Позакласний час. - №7.

3. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1997.

4. Матюша І.К. Гуманізація виховання і навчання в загальноосвітній школі. - К.: Вища школа, 1995.

5. Нісімчук А.С, Падалка О.С, ШпакО.Т. Сучасні педагогічні технології: Навч. посібник. - К.: Просвіта, 2000.

6. Омеляненко В.Л., Мельничук С.Г., Омеляненко С.В. Педагогіка: Навч. посібник. - Кіровоград, 2000.

7. Максимова Н., Порох Л. Вплив школи на виховання дітей у сім'ї // Педагогіка. - № 7. - 2000.

8. Страшний В. Взаємодія школи і сім'ї // Школа і родина. - № 7. – 2001

9. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. - К.: Радянська школа, 1978.

10.Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу. Твори: У 7-ми т. - К., 1986. - Т.5.

Коментарі   

 
0 #2 Жаннетта 17.10.2016, 16:37
Дуже гарна робота. Розкрита тема, витримані вимоги. Дякую авторові.
Цитата
 
 
0 #1 Танита 02.07.2015, 13:23
Чувствуется, что автор реферата - педагог-практик . Хороший материал для работы учителя-воспита теля.
Цитата
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити